Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (6) | Автореферати дисертацій (2) | Реферативна база даних (9) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Прасов О$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 10 Представлено документи з 1 до 10 |
|||
| 1. | 
Прасов О. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів прокуратури або їх посадових осіб у порядку адміністративного судочинства: теоретичні та практичні питання [Електронний ресурс] / О. Прасов // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2008. - № 4. - С. 73-78. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnapu_2008_4_13 | ||
| 2. | 
Прасов О. О. Окремі теоретичні та практичні питання дотримання особистих немайнових прав засуджених до позбавлення волі під час етапування [Електронний ресурс] / О. О. Прасов // Публічне право. - 2014. - № 2. - С. 136-141. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pp_2014_2_20 | ||
| 3. | 
Прасов О. О. Припинення обмеження особистих немайнових прав осіб, засуджених до позбавлення волі: окремі питання теорії та практики [Електронний ресурс] / О. О. Прасов // Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. - 2014. - № 1. - С. 183-187. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vznu_Jur_2014_1_33 | ||
| 4. | 
Прасов О. О. Особисті немайнові права осіб, засуджених до позбавлення волі: проблеми законодавчого регулювання [Електронний ресурс] / О. О. Прасов // Держава та регіони. Серія : Право. - 2019. - № 1. - С. 175-183. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/drp_2019_1_34 | ||
| 5. |
Прасов О. О. Право на свободу пересування осіб, засуджених до позбавлення волі [Електронний ресурс] / О. О. Прасов // Держава та регіони. Серія : Право. - 2018. - № 1. - С. 206-211. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/drp_2018_1_37 | ||
| 6. |
Прасов О. О. Право на освіту осіб, засуджених до позбавлення волі: нормативно-правові засади та реалізація [Електронний ресурс] / О. О. Прасов // Держава та регіони. Серія : Право. - 2018. - № 3. - С. 222-227. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/drp_2018_3_40 | ||
| 7. | 
Прасов О. О. Право на життя осіб, засуджених до позбавлення волі [Електронний ресурс] / О. О. Прасов // Право і суспільство. - 2020. - № 3(2). - С. 80-87. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pis_2020_3(2)__15 | ||
| 8. | 
Прасов О. О. Право осіб, засуджених до позбавлення волі, на листування [Електронний ресурс] / О. О. Прасов // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція. - 2020. - Вип. 48. - С. 74-76. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2020_48_18 Проведено аналіз актуальних питань стосовно проблем законодавчого регулювання особистих немайнових прав осіб, засуджених до позбавлення волі. Розглянуто питання щодо особистих немайнових прав, які забезпечують природне існування фізичної особи. Проаналізовано проблеми вітчизняного законодавства та практики щодо реалізації особистих немайнових прав, зокрема права на сімію, особами, засудженими до позбавлення волі. Зазначено, що всі люди від народження наділені певним комплексом невід'ємних прав і свобод, які власно є результатом людської природи. Права людини та громадянина закріплені в Конституції України, відповідно до якої усі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах. Ці права є невід'ємними та невідчужуваними. Визнання і захист прав людини є основним обов'язком держави. Наголошено, що сім'я є найважливішим осередком суспільства та найголовнішим інститутом соціалізації людини. Це невід'ємна частина сучасної суспільної системи. Сім'я, сімейні та родинні зв'язки мають для людини дуже велике значення та становлять загальновизнану соціальну цінність. Досліджено положення Конституції України, Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України та Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань" від 28.08.2018 № 2823/5 з питань забезпечення та реалізації права особи на сім'ю. Зроблено висновок про певну суперечливість вітчизняного законодавства щодо досліджуваного питання. На основі проведеного дослідження зроблено висновок про необхідність внесення змін до пункту 5 статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України щодо особливостей забезпечення телефонних розмов між особами, які перебувають у місцях позбавлення волі, у тому числі родичами.Проведено аналіз проблем законодавчого регулювання особистих немайнових прав осіб, засуджених до позбавлення волі. Розглянуто питання щодо особистих немайнових прав, які забезпечують природне існування фізичної особи. Проаналізовано проблеми вітчизняного законодавства та практики щодо реалізації особистих немайнових прав, зокрема права на місце мешкання, особами, засудженими до позбавлення волі. Зауважено, що всі люди від народження наділені певним комплексом невід'ємних прав і свобод, які власно є результатом людської природи. Права людини та громадянина закріплені в Конституції України, відповідно до якої усі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах. Ці права є невід'ємними та невідчужуваними. Визнання і захист прав людини є основним обов'язком держави. Досліджено положення Конституції України, Цивільного кодексу України, Житлового кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України та Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань" від 28.08.2018 № 2823/5 із питань забезпечення та реалізації права особи на місця проживання. Зроблено висновок про певну суперечливість вітчизняного законодавства щодо досліджуваного питання. Наголошено, що право на свободу вибору місця мешкання об'єктивно відбиває його особистий немайновий характер, оскільки саме таке право створює фізичній особі реальну можливість обрати місце проживання у його широкому розумінні. Обмеження у вільному виборі місця проживання полягає у примусовому визначенні службовими особами органу та установи виконання покарань засудженому місця проживання або обранні особою місця мешкання з відома адміністрації колонії. Зроблено висновок про те, що фізичні особи, засуджені до позбавлення волі відповідно до терміну призначеного покарання, мешкають у гуртожитках або камерах виправних колоній, гуртожитках виховних колоній, приміщеннях, придатних для проживання, в межах населеного пункту, де розташована колонія, поблизу колонії, а останні можна вважати їх місцем проживання, а не перебування. | ||
| 9. |
Прасов О. О. Право осіб, засуджених до позбавлення волі, на сім’ю [Електронний ресурс] / О. О. Прасов // Держава та регіони. Серія : Право. - 2020. - № 3(2). - С. 110-115. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/drp_2020_3(2)__20 Проведено аналіз актуальних питань стосовно проблем законодавчого регулювання особистих немайнових прав осіб, засуджених до позбавлення волі. Розглянуто питання щодо особистих немайнових прав, які забезпечують природне існування фізичної особи. Проаналізовано проблеми вітчизняного законодавства та практики щодо реалізації особистих немайнових прав, зокрема права на сімію, особами, засудженими до позбавлення волі. Зазначено, що всі люди від народження наділені певним комплексом невід'ємних прав і свобод, які власно є результатом людської природи. Права людини та громадянина закріплені в Конституції України, відповідно до якої усі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах. Ці права є невід'ємними та невідчужуваними. Визнання і захист прав людини є основним обов'язком держави. Наголошено, що сім'я є найважливішим осередком суспільства та найголовнішим інститутом соціалізації людини. Це невід'ємна частина сучасної суспільної системи. Сім'я, сімейні та родинні зв'язки мають для людини дуже велике значення та становлять загальновизнану соціальну цінність. Досліджено положення Конституції України, Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України та Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань" від 28.08.2018 № 2823/5 з питань забезпечення та реалізації права особи на сім'ю. Зроблено висновок про певну суперечливість вітчизняного законодавства щодо досліджуваного питання. На основі проведеного дослідження зроблено висновок про необхідність внесення змін до пункту 5 статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України щодо особливостей забезпечення телефонних розмов між особами, які перебувають у місцях позбавлення волі, у тому числі родичами.Проведено аналіз проблем законодавчого регулювання особистих немайнових прав осіб, засуджених до позбавлення волі. Розглянуто питання щодо особистих немайнових прав, які забезпечують природне існування фізичної особи. Проаналізовано проблеми вітчизняного законодавства та практики щодо реалізації особистих немайнових прав, зокрема права на місце мешкання, особами, засудженими до позбавлення волі. Зауважено, що всі люди від народження наділені певним комплексом невід'ємних прав і свобод, які власно є результатом людської природи. Права людини та громадянина закріплені в Конституції України, відповідно до якої усі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах. Ці права є невід'ємними та невідчужуваними. Визнання і захист прав людини є основним обов'язком держави. Досліджено положення Конституції України, Цивільного кодексу України, Житлового кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України та Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань" від 28.08.2018 № 2823/5 із питань забезпечення та реалізації права особи на місця проживання. Зроблено висновок про певну суперечливість вітчизняного законодавства щодо досліджуваного питання. Наголошено, що право на свободу вибору місця мешкання об'єктивно відбиває його особистий немайновий характер, оскільки саме таке право створює фізичній особі реальну можливість обрати місце проживання у його широкому розумінні. Обмеження у вільному виборі місця проживання полягає у примусовому визначенні службовими особами органу та установи виконання покарань засудженому місця проживання або обранні особою місця мешкання з відома адміністрації колонії. Зроблено висновок про те, що фізичні особи, засуджені до позбавлення волі відповідно до терміну призначеного покарання, мешкають у гуртожитках або камерах виправних колоній, гуртожитках виховних колоній, приміщеннях, придатних для проживання, в межах населеного пункту, де розташована колонія, поблизу колонії, а останні можна вважати їх місцем проживання, а не перебування. | ||
| 10. |
Прасов О. О. Право осіб, засуджених до позбавлення волі, на місце проживання [Електронний ресурс] / О. О. Прасов // Держава та регіони. Серія : Право. - 2020. - № 4. - С. 101-107. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/drp_2020_4_18 Проведено аналіз актуальних питань стосовно проблем законодавчого регулювання особистих немайнових прав осіб, засуджених до позбавлення волі. Розглянуто питання щодо особистих немайнових прав, які забезпечують природне існування фізичної особи. Проаналізовано проблеми вітчизняного законодавства та практики щодо реалізації особистих немайнових прав, зокрема права на сімію, особами, засудженими до позбавлення волі. Зазначено, що всі люди від народження наділені певним комплексом невід'ємних прав і свобод, які власно є результатом людської природи. Права людини та громадянина закріплені в Конституції України, відповідно до якої усі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах. Ці права є невід'ємними та невідчужуваними. Визнання і захист прав людини є основним обов'язком держави. Наголошено, що сім'я є найважливішим осередком суспільства та найголовнішим інститутом соціалізації людини. Це невід'ємна частина сучасної суспільної системи. Сім'я, сімейні та родинні зв'язки мають для людини дуже велике значення та становлять загальновизнану соціальну цінність. Досліджено положення Конституції України, Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України та Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань" від 28.08.2018 № 2823/5 з питань забезпечення та реалізації права особи на сім'ю. Зроблено висновок про певну суперечливість вітчизняного законодавства щодо досліджуваного питання. На основі проведеного дослідження зроблено висновок про необхідність внесення змін до пункту 5 статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України щодо особливостей забезпечення телефонних розмов між особами, які перебувають у місцях позбавлення волі, у тому числі родичами.Проведено аналіз проблем законодавчого регулювання особистих немайнових прав осіб, засуджених до позбавлення волі. Розглянуто питання щодо особистих немайнових прав, які забезпечують природне існування фізичної особи. Проаналізовано проблеми вітчизняного законодавства та практики щодо реалізації особистих немайнових прав, зокрема права на місце мешкання, особами, засудженими до позбавлення волі. Зауважено, що всі люди від народження наділені певним комплексом невід'ємних прав і свобод, які власно є результатом людської природи. Права людини та громадянина закріплені в Конституції України, відповідно до якої усі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах. Ці права є невід'ємними та невідчужуваними. Визнання і захист прав людини є основним обов'язком держави. Досліджено положення Конституції України, Цивільного кодексу України, Житлового кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України та Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань" від 28.08.2018 № 2823/5 із питань забезпечення та реалізації права особи на місця проживання. Зроблено висновок про певну суперечливість вітчизняного законодавства щодо досліджуваного питання. Наголошено, що право на свободу вибору місця мешкання об'єктивно відбиває його особистий немайновий характер, оскільки саме таке право створює фізичній особі реальну можливість обрати місце проживання у його широкому розумінні. Обмеження у вільному виборі місця проживання полягає у примусовому визначенні службовими особами органу та установи виконання покарань засудженому місця проживання або обранні особою місця мешкання з відома адміністрації колонії. Зроблено висновок про те, що фізичні особи, засуджені до позбавлення волі відповідно до терміну призначеного покарання, мешкають у гуртожитках або камерах виправних колоній, гуртожитках виховних колоній, приміщеннях, придатних для проживання, в межах населеного пункту, де розташована колонія, поблизу колонії, а останні можна вважати їх місцем проживання, а не перебування. | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |